Жіноче обличчя колабораціонізму. Огляд ЗМІ окупованого Донбасу

Минулого тижня пропагандисти окупованого Донбасу влаштували своєрідний огляд захоплених територій і вкрадених в України пам'яток. Із захопленням кишенькового злодюжки, який розглядає вміст вкраденого гаманця зі щойно отриманою пенсією, любителі «русского мира» розповідали, як здорово, що тепер це «все наше»...

Вкрасти мільярди і похвалитися грошовою подачкою

Якась Юлія Андрієнко, яка називає себе "Донецьким кореспондентом", але більшу частину часу проживає в Москві, раптово приїхала на свою історичну батьківщину і вирішила трохи відпочити на узбережжі Азовського моря. У своїх "подорожніх нотатках" вона вирішила розповісти, як змінилося Приазов'я після приходу "визволителів".

«Повз проносяться поля маків, велетенські вітряки, черешневі сади і все це наше», - не уточнила колабораціоністка, що в Запорізькій області парк вітряних електростанцій було зведено більш ніж за десять років до появи тут «русского мира». Кожна зі 180 турбін обійшлася Україні та французьким інвесторам у 3,5 мільйона євро. А тепер, «все це наше...» Географічний бренд «Мелітопольська черешня» теж був вкрадений росіянами - в Україні він був зареєстрований ще 2020 року.

Не меншу радість у панянки викликав Бердянськ, «російське» місто-курорт. Однак виявилося, що й тут усе побачене облаштовано за України. Окупанти навіть вивіски не змінили. "Багато написів у Бердянську ще українською мовою, наприклад: «Вільні номери», над туалетом табличка: «Безкоштовно» (безплатно), зазиває фруктами «Крамниця» і є навіть величезний готель “Україна”, - визнає «Донецький кореспондент». Але дівчина не сумує, вона впевнена - Росія ще зробить свій внесок у розвиток туристичної інфраструктури азовського узбережжя: «Настане час - перейменують... Зараз у Росії є важливіші справи».

Зі ще одного репортажу Юлії Андрієнко стає зрозуміло, що в селах Донбасу люди, як і раніше, розмовляють українською мовою, яку вона політкоректно називає "музичним суржиком". Але, як і належить пропагандисту кремлівських наративів, вона не втомлюється повторювати, що, наприклад, традиційно українська Зачатівка Донецької області - це і є справжня Росія. І котлети, якими місцеві жителі пригощають заїжджу журналістку, "розміру справжньої російської гостинності", тут, виявляється, "збереглася душа Росії" і, взагалі, "Тут русский дух, здесь Русью пахнет!".

Її колега по місії знайомства росіян "з перлинами нашої глибинки" Євгенія Мартинова, яка відома як організаторка похоронних справ на окупованому Донбасі, уточнила, що за "русскій дух" оселився в Зачатівці. «У магазинчику я із задоволенням виявила іранський Пепсі, і ми його випили», - похвалилася вона «імпортозаміщенням» по-російськи.

На відміну від подруги товариш Мартинова намалювала менш ідилічну і зовсім не пасторальну картину життя в окупованих селах Донбасу. "Усі села, де ми були, цього дня виявилися знеструмленими з ранку, і не було навіть мобільного зв'язку з інтернетом... Подекуди було чути звук генераторів", - описала вона побут "визволених" понад три роки тому населених пунктів області. З'ясувалося, що в цих самих "перлинах глибинки" у людей немає елементарних ліків. Блогерка похвалилася, що за допомогою зібраних донатів, "у кілька етапів (!!!) ми докупили ліки для 13 осіб (!!!)

"Ще трохи укомплектували аптечку зачатівського храму, яка, як з'ясувалося, вже в нуль, просто в нуль. А дізналися про це, коли прийшла одна з бабуль до храму, їй стало не дуже добре. Але в аптечці не було майже нічого - уже вжили ті старенькі, яким недобре стало раніше. На аптечку в другому храмі вже не вистачило...", - з гордістю розповіла вона.

Усю цю благодійність (медикаменти для 13 осіб!) вона назвала внеском в "інтеграцію нових територій у лоно Великої Росії, налагодженням горизонтальних зв'язків, популяризацією Донбасу".

Разом із Юлією Андрієнко вони ретельно записали все, що відбувається, на відео, сфотографували та розмістили звіти "про добрі справи" у своїх соціальних мережах. "Це те, що закладено в основи державного вектора, і наші устремління тут збіглися з ним", - резюмували подруги....